2/05/2012

Eurotrip (part 2)

Продовження історії (початок) про мої подорожі по Європі. А точніш, як я гуляв по Празі і як повертався назад.

У столиці Чехії я був повних два дні, за які ми обійшли все, що можно було обійти. Екскурсував мене мій старий добрий друг Макс, за сумісництвом засновник Українського Національно-Культурного Центру у Празі. Про його діяльність можете почитати тут.

Прага - це суцільний символізм. Кожна колона, кожна деталь на кожному будинку чи монументі щось означає. Цікаво, що Чехія це фактично історичне серце європейського християнства, а зараз це одна із найбільших в Європі країн агностиків. Величезні церкви, датовані 14-15 сторіччями відвідуються тільки туристами.
Собор Святого Вита
Традиційно сфоткались біля Starbacks і Hard Rock Cafe, поїли в KFC, тобто зробили те, що роблять майже усі туристи з країн, де нема цих "благ".




Дуже вразила мене транспортна система у Празі. Дорого для туристів, але якщо ти там живеш це дуже зручно і доволі дешево. Усі типи транспорту пов`язані між собою. Метро, автобуси, трамваї,- все ходить вчасно з максимальним запізненням в одну хвилину. Все розраховано так, що якщо об 11:30 приходить потяг метро, то об 11:33 на зупинку біля цієї станції підходить автобус. Таким чином місто дуже розвантажується і у годину пік не доводиться пхатися у вагон і тертися з усіма пасажирами. 

Архітектура дуже вражає. Чого вартий один "Празький Град". Відчуваєш себе у середньовіччі, коли проходиш біля будинку, де жив Сальвадор Далі, коли можеш зазирнути у вікна концерт холу, де вперше виступав Моцарт. Усвідомлюєш, що тут відбувалась історія. Почуття неможливо передати.


на пам`ять

Багато хороших спогадів залишилось, неможливо все розповісти, тому далі мова піде про мій зворотній автостоп, який був швидше і трошки легше.

Трошки фото з Праги є в моєму альбомі вконтакті (тиснути сюди)

Рано вранці Макс провів мене на метро, я доїхав до кінцевої зупинки, неподалік була потрібна мені дорога і я почав ловити авто. Спочатку "не клювали", десь тільки через пів години зупинився червоний Seat і молодий чоловік запросив мене всередину. Як виявилось це був британець, якій працює в Чехії у компанії Seat. Підвіз він мене не так далеко, але за цей час я встиг вислухати як складно в Чехії вести бізнес і наскільки вони усі жадібні до грошей. 

Потім було ще кілька водіїв, серед яких був якийсь місцевий чиновник міста Hradec Kralove, яке я майже повністю пройшов пішки. Ближчше до кордону мені підфортило і мене взяв чоловік, який їхав у Варшаву. Йому як раз треба було практикувати англійську і ми доволі довго розмовляли про те, як треба проектувати системи електорнного банкінгу, тому що саме цим він  займається половину свого життя.

Знову Варшава захопила мене вночі, але на цей раз мені вдалося її оминути і не блукати містом пів ночі. Я попрямував далі повз столицю Польщі. Запам`ятався дідусь років за 70 на старенькій Шкоді яскраво зеленого кольору, який на спусках глушив мотор, тим самим економлячи пальне. Молодий амбіціозний хлопець, який розповідав що треба робити в Литві, для того, щоб стати успішним. Який бізнес відкривати, у якому банці брати кредит і як поводитись з конкурентами. Загалом люди доволі привітні і відкриті на розмову. 

Друга ніч застала мене вже зовсім поряд, біля Каунаса, і я вже думав, що доведеться знову ніч проводити на трасі. Але на моє щастя на темній дорозі мене побачив далекобійник, який прямував якраз куди мені було треба. За три години ми були на місці, я поїв, як людина, сходив в душ і ліг спати у нормальне ліжко.

Підсумовуючи мою поїздку, трошки статистики. Загалом я проїхав приблизно 2700 км, змінив близько 25 водіїв, пройшов пішки десь 50 км (по моїм підрахункам), 3 ночі провів на трасі, не витратив ані копійки.

Тим, хто вважає, що автостоп це романтика і це дуже весело, скажу, що це не зовсім так. Це складно, для цього потрібно добре підготуватися і детально все спланувати. Треба бути готовим до усього, тому що на дорозі може статися все, що завгодно. Але все це того варте!
стікер у Празькому метро